прокинься і кинь нам в обличчя
наші блюзнірські молитви;
прийди як омріяна помста, наче кам"яна злива гніву -
я б прийняв її сміючись.
дай нам розплату за наші гріхи,
але сльози мої нечисленні; я програв свою душу
невгамовній нудьзі і пропив її остаточно,
обірви століття мовчання як нитку,
прийди як друг, відкинуви на обличчя примарне
відчуття тіні, прийди як хмари, що затулять собою
нещадне сонце, прийди,
наповни нам очі розпеченим піском,
напої нас полином й викинь на скелі.
і світло розламується на скалки, змії
стривожились, піднявши пласкі голови
понад травою - я не шукаю прощення.
я ніколи не приховував своєї
глибокої зневіри. немає шляху назад.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517733
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.08.2014
автор: Saturnus