Донбас, проснись, ти – Україна,
Ти – безкрайнії степи,
Ти – блакитно-жовті квіти
На рушнику незайманих ланів.
Ти – край вугілля і металу,
Ти – заводів сивий дим,
Все тримаєш у напрузі
Працьовиті руки шахтарів…
Але тобі чогось не йметься!
Бунтуєш ти проти своїх!
Тобі все сниться сон жахливий,
Що всі українці – вороги.
Живеш, Донбас, забутий Богом,
Від тяжкої роботи злий.
Все з покорою чекаєш
Від лжегероїв кращих змін.
Та від того й сон жахливий,
Що сліпо віриш ти брехні,
Що з нена́вистю клянеш свободу
І любові заздриш ти…
Та прокидайсь, Донбас, нарешті!
Прогони бажаючих війни!!!
Амбіції життя не варті,
Досить вибухів страшних!
…
Де Дінець тече повільно,
Там серед гір святих
Рятувати буйні душі
Постали лавра й монастир…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517745
Рубрика: Патріотичні вірші
дата надходження 17.08.2014
автор: Аліан Званич