Не обіцяй нічого ти – лише кохай…
Не вір у те, що щастя буде вічним…
В життєвій книзі лиш миттєво прогортай
Усі сторінки, де панує відчай.
Занурся кожною клітинкою в огонь,
Котрий у моїм серці запалила,
І доторкнись
долонями
до моїх скронь
Щонайніжніше, люба, посивілих.
А я в твоїх обіймах заридаю
Від щастя...
Потім звернуся до Бога
Із вдячним запитанням:
- за що маю
Цю нагороду я
гатунку неземного?!
Чому, Всевишній, янгола кохання
У жінку найпрекраснішу утілив
І дарував мені?!
– Німе питання
Злітає знов до
наймогутнішої сили.
Дивлюсь в очей твоїх блакитні води,
Божественна, в гріхах своїх розкаюся.
Чим заслужив такої нагороди –
В земнім житті навряд чи я дізнаюся…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517760
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.08.2014
автор: Юрij Бyжaнuн