Ми рвемо механізм
та мастимо частини,
навколо бруд та слиз
ця клятість від машини.
Ми хочем зламати
цей механізм сполуки,
бо він нас заганяє
у біль, страждання й муки.
Ці пазли від усього
який єднає сутність
немає вже живого
і тільки видно мутність.
Цей механізм руйнує,
що лине з попід нього
та він лиш те і робить
й незалишається нічого
Цей механізм потрібно
здолати напівсили,
бо віримо ми в те,
що ми народ всесилий.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517908
Рубрика: Нарис
дата надходження 17.08.2014
автор: Arthur Savchuk