Як хочеться писати про любов,
Про літечко, яке вже на відході…
Думки мої сягають в небо знов,
Щоби країні жити у свободі!
Молюсь цілодобово за життя,
Навчаю діток і родню молитись,
Коли вже гріх, щоб мали каяття –
Ми можемо в житті всі помилитись.
І в церкві я служитель, то й служу –
Сестер всіх наставляю Божим Словом,
Ось завтра їм про святість розкажу –
Бо з нею лиш під Божим ти покровом!
Як хочеться писати про любов,
Про ніжні руки, диво-поцілунок!..
Думки мої сягають в небо знов,
Щоб Бог надав країні порятунок!
Я знаю – Бог із нами кожну мить,
Він бачить все, все справедливе буде,
Він знає, як війну цю зупинить.
Зовіть* до себе Господа ви, люди!
17.08.2014
* «і до Мене поклич в день недолі,
Я тебе порятую, ти ж прославиш Мене!»
Біблія, Псалми 50:15
(Рус. Библия, Псалтырь 49:15)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517915
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 17.08.2014
автор: Людмила Дзвонок