Корито опішнянських слив,
Я звик, малюнки дарувати,
А ти казала, досить, хватить,
І коло хати, син малий,
Такий земний, цей рай від бога,
Моя дорога і мій край,
Спитай мене, і заспівай,
Моя відрада, допомога.
Зі слова, істина сердець,
Не чув, прокльони я сусідів,
Голодний знову по обіді,
Я свій дитячий олівець,
Тримав, та грець йому до біса,
Кишені порвані давно,
Та я вертаюся в село,
У моє рідне знову з міста,
Стоп це завіса, ніжні струни,
Веселка небом пролетить,
Вітер і дощ, між хмар гримить,
На кучі я піску, трибуни,
Погляд чавунний, глядачі,
Ходіть сюди, іще либонь,
Вірша не чули, плеск долонь,
Сонце сховалось, ми вночі,
Мерщій у сни до ойкумени,
Свої світи, своє життя,
Сховаю під подушку я,
Полтавських пундиків пряжених.
17.08.2014
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517935
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.08.2014
автор: КРІПАКОС