Коли часом тривоги відгомін,
Впаде снігом у Душу твою.
У сердечку збережений промінь
Нехай викреше з болю вогню.
Коли трапиться часом нагода,
Пити воду з гори чи з калюж.
Не втопи свою честь і свободу
У безмежжі звабливих спокус.
Як відчуєш в дорозі ти втому,
Чи спіткнешся в біді, упадеш.
Не забудь тебе люблять удома,
Піднімися. І далі підеш…
Вперто йди в невідомість, свідомо.
Бо сміливого ноги несуть
Лише Богу одному відомо,
Коли й де ти закінчиш свій путь.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517940
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 17.08.2014
автор: Дід Миколай