1. КРИЗ
Декілька років назад я раптом зрозумів, що вранці, коли ми із синами ідемо на маршрутку, почав відставати від них. Це було дивно, адже раніше я завжди йшов попереду, а вони десь позаду теліпалися!
Після того, як десь у років 30 припинив займатися спортом, у мене явно проявилася недостача фізичного навантаження. Вихід виявився простий - багато ходити. Що я і робив. Вік в 30, 40, 50, 60 років, а я запросто ходив пішки, правда - при потребі, з одного кінця Києва на інший. Наприклад: від заводу "Більшовик" на Троєщину. Мені, безумовно, було далеко до архітектора Валі Моравського, який кожний день ходив пішки на роботу та з роботи з Оболоні до району Центрального автовокзалу, на вулицю Батюка. Але я ж тільки знімав фізичне недовантаження і тільки час від часу!
Далі - більше: почав з'являтися біль в грудинні, коли йшов швидко. Я знав свою особливість: колись міг стояти на фехтувальній доріжці по 4-6 годин, але ніяк не міг бігати навколо стадіону під час розминки. А тут щось незвичне.
Далі було просто: лікар, визначення - ішемія, стенокардія. Якийсь час порежимів - ретельне слідкування за тиском, ліки по схемі, певна обережність, а коли все більш-менш упорядкувалося, то все повернулося на кола свої. Єдине: по рекомендації однокласника почав носити в кишені корвалмент і коли припікало, то клав горошину під язик і через хвилин 1-3 все проходило.
Так промайнули роки.
І раптом на початку жовтня минулого року пішла кров із носу. Швидка. Двічі. Пропозиція лягти в лікарню. Я - ні, бо як же я молодшого сина Дарія самого залишу дома? Єдине: викликали старшого сина Світозара від його дружини.
Але вночі 10 жовтня кров пішла юшити. Знову швидка в 6:20. Я з подивом дивився, як у мене з носу фонтанує кров, як вона на підлозі швидко густіє.
Лікар швидкої допомоги каже:
- У вас тиск 250 на 120! Густа кров! Вам неймовірно повезло, бо крововилив пішов через ніс! Ви уникнули інсульту! Хлопці, негайно батька в лікарню! Хто з вас поїде з нами?
Поїхав Світозар.
Це була, якщо не помиляюсь, п'ятниця. Мені щось нашвидкуруч зробили - уколи, туронда (так зветься скручений бинт в ніс) на дві ніздрі, але тиск стрибає то вниз то уверх, кров іде в середину, і так субота та неділя. Уколи, якісь ще лікувальні засоби, а кров не зупиняється. І втратив я тоді десь більше 1,5 літра. Мені було та погано, що я зробив у блокноті наосліп запис: [i]"Якщо це мої останні дні, то, діти мої, я вас дуже любив і люблю. Будьте щасливі і візьміть від мене тільки гарне у своє життя. Тато."[/i]
Нарешті якось добрів до понеділка - зразу активні дії. Лікар-навуходоносор професійно поставив туронду і кров припинила іти, уколи по ясній схемі, почав по Дозволу себе лікувати (а раніше такого Дозволу не бувало!).
Прийшов до мене брат Валентин, сини регулярно ходили...
Дома я був вже 20 жовтня, до дільничого лікаря став на облік 21-го і в той же день дізнався, що у мого брата Валентина інсульт - йому не повезло як мені.
Поступово я увійшов у стан помірної норми.
Цікавим було те, що перед кризом за декілька днів до нього я бачив пророчі сни, але не зрозумів їх. Розуміння прийшло пост-фактум.
Десь за 5 днів до криза був такий сон.
[i]Не промальована молода жінка, яка обличчям стоїть до мене, ображає/таврує стару жінку, яка стоїть до мене спиною. Стара одягнута у довгополий халат/плащ із каптуром на голові. Мені стало жаль її. Підходжу до неї і приголублюю, обнявши. І раптом відчуваю, що під моїми руками потріскують її кістки, немов м'язів майже немає, а є так-сяк з'єднаний кістяк. Я думаю: "Дивно, немов це смерть обнімаю."[/i]
Через два дні прийшов інший сон.
[i]Я щось роблю. Знаю, що ліворуч від мене і за моєю спиною якась жінка хоче привернути мою увагу. Нехтую цим. Підходжу до вікна, щоб щось роздивитися. Раптом впритул до вікна між мною і вікном втуляється молода жінка. Вона нахабно демонструє себе. Молода, радісна, провокаційна поза. Я байдуже кажу:
- Як вас звати?
Вона повертається до мене обличчям, на якому радість, задоволення, щира посмішка і навіть пропонування себе мені, і каже:
- Вава!
Перепитую:
- Вова?
- Ні! Вава!- і життєрадісно сміється.[/i]
Отже, я переніс криз.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=518103
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.08.2014
автор: Левчишин Віктор