Я йшов у вечір, скупаний в туманах,
Під ноги, лестячись, стелилася трава.
Я йшов всліпу, неначе чимось п'яний,
За душу боючись — чи ще жива.
Задушливим повітрям тисло груди —
Мертвецький дух знекровлених долин.
Я ледве йшов, нізвідки і нікуди,
У забутті, однісінький-один.
Ішов у вечір, вечір пах полином...
Чи я й не йшов, а праведно лихий
Стояв посеред поля на колінах,
Спокутуючи всі свої гріхи.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=518123
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 18.08.2014
автор: KovalevskaЯ