Янголятка казки пишуть,
Синьсиньхмароньки колишуть
Юліаночку маленьку.
Мою дівчинку рідненьку.
Що ти ніч загадала?
Щоби осінь цілувала?
Щоби мир у всьому світі?..
Щоб малесенькії діти
Рідну маму обнімали?
В власнім ліженьку поспали?
Щоби було дуже тихо?
Щоб втекло назавжди лихо?
Щоб любов на всій планеті?
Щоб про радісне в газеті?..
Знаю дівчинко маленька...
Ніч буває і страшненька...
Дощ забув чомусь?Він плаче...
А дощатка малі скачуть...
Чуєш,тиша лізла в ліжко?
Не помила зовсім ніжки?
Притулилась і шепоче,
Розповісти віршик хоче
Про маленьку Юліанку...
Її щиру забаганку:
Щоби тиша вклалась спати,
Юліанку цілувати.
Янгол спить.Ти його бачиш?
Ось все добре...Так...Неначе...
Чом листа не написала?
Цілий день я сумувала.
Віду на ніч не цілуєш?
Я люблю тебе...Ти чуєш?..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=518137
Рубрика: Присвячення
дата надходження 18.08.2014
автор: Відочка Вансель