У віртуалі важко розпізнати
Гнила чи ні дописувача суть,
Бо, сидячи за монітором в хаті,
На душу люди часто гріх беруть.
Такі вони тут білі і пухнасті,
Такі чудові, що... аж зло бере!!! ;-)))))
І відчуваєш, ти не тої масті,
Ну, наче, ти не слово, а... тире.
Щоб з Клубу не турнули мене в плечі,
Можливо, я випендрювалась теж...
Реальна й віртуальна - різні речі,
У віртуалі значно менше меж.
В реаліях проста я, наче, двері,
Там пафосу граминочки нема,
Така ж, мені здається, й на папері...
А тут, чомусь, народ не так сприйма.
Вже випендрилась, навіть, на присвяту,
Приємно це, звичайно, та, мабуть...
Сприйматиму дарунком лиш на свято,
Це не про тебе - каже моя суть.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=518202
Рубрика: Портретна поезія
дата надходження 19.08.2014
автор: Патара