І на діалоги мало часу.
Пасажир – у водія авто:
[i]– Ну і що там чути із Донбасу?[/i]
А йому у відповідь, – [i]А ТО.[/i]
Надокучили пусті розмови
і заіржавілі якорі.
Є «Айдар», і є уже готові
українські – наші – гайдарі.
Сатаніє фурія Росії
і удар готує кожну мить.
Висить Анька, як медаль на шиї,
[i]– Яня, хайль! [/i]– Чеченя верещить.
Охололи півні-комуністи.
Їм одно – комуна і тюрма.
Петя тупо не бажає сісти,
а Адаму сідала нема.
І немає Україні волі.
У Європу ще тотальне, – [i]зась.[/i]
Гегемони знову на престолі.
На́що їм та місія здалась?
І реформи, і АТО зависли.
Все на рівні вичахлих ідей.
Путія оскоминою кисла.
Їй усе – росою між очей.
Щось непевне стало із рікою,
у яку не ступить Геракліт.
Зачиняє шлюзи за собою
і Європа, і лукавий світ.
Об’явились зеки майдануті,
заблищали долари й наган.
Гойда Рашу.
Ай да Ліліпутя!
Запалив у Києві майдан.
І на кого треба нарікати,
що палає шина і авто?
Що там діють пекла кандидати?
І лунає вибухом, – [i]А ТО![/i]
Генофонд, урізаний смертями,
не уміють берегти сини.
І не видно ще кінця війни...
На поталу кинуті вождями
дорогими юними життями
все ще платять винні без вини.
08.08.2014
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=518253
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 19.08.2014
автор: I.Teрен