винеси мої мізки
до наближчого сміттєзвалища
залиш тліти на згарищі
здорового глузду
й годі тягнути вузда
мої 16 коней мчаться до хаосу
точка доступу кладовище
вище
до самого сонця
наберайся терпіння
точно в сонячне сплетіння
бий сильніше
щоб дух увесь вийшов
тиша
грішно шепоче у вухо
слухай
як серпень втікає спішно
під моє твоє ліжко
і кричи не кричи
вночі
буде хапати за ноги
богом
прикинеться босим
попроситься в теплу постіль
осінь
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=518256
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.08.2014
автор: Філіжанка_Кави