В моїй душі нуртують урагани
І рушаться минулі всі устої,
Немов на берег сплячий океану
Цунамі впало грізною горою.
Стихія з твоїм іменем, кохана,
Мене зненацька виром підхопила
І в серці млосна утворилась рана -
Явилась нею в душу нова сила.
Я усвідомив: кисень мій – стихія,
Минулий спокій – є лиш плід ілюзії,
Це не життя, де почуття лиш тліє...
Коли пала́ усе довкола – збуджує!
Німе питання, як у вічність кроки -
Де ти була́ тому́ багато років?!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=518267
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.08.2014
автор: Юрij Бyжaнuн