Вже сонце за зенітом віковим,
Бурхлива ріка поверта в заплаву.
Пройшла нестримна жадоба вершин,
Затихли назавжди думки про славу.
Стерся і затих бурхливий водоспад,
На місці його утворилося плесо.
Вже часу вдосталь, щоб озирнутися назад
Та прокрутити у думках життя свого колесо.
В цей тихий час з собою сам на сам,
А він не менший, ніж минулий має бути,
Я хочу віддати дань своїм думкам,
Спокійним роздумам та пізнанню науки.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=518536
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.08.2014
автор: Леонід Ісаков