[color="#1812b8"]Генерали наділи погони
І готуються до параду,
А в цей час українські загони
Знов потрапили у засаду.
Дуже важко мені з цим змиритись,
Дуже важко душі це прийняти,
Що однім – люто з ворогом битись,
А для інших – державне свято.
Наче ми з однієї держави?
Що ж вам хлопці – гарматне м'ясо?
Їм посмертно «Героям слава!»
Ну а вам ?перед ким вихвалятись?
Що ж ви робите, добрі люди?
Це - як плюнути мертвим в очі.
Що ж за свято, коли усюди
Із жахом чекаємо ночі?
Хто там виживе, хто загине,
Чи всім вистачить бронежилетів?
Як там мешканці Сходу країни?
Скільки зараз трагічних сюжетів…
У жалобі моя держава,
В кожній хаті – чекання звісток…
Не в парадах військова слава,
Слава , де забезпечене військо.
Слава там, де життя цінують
Не своє, а свого народу,
Де «пайками» убік не торгують,
Не приховують Правду зроду.
Незалежність тепер під загрозой,
Згодом будуть нові і дати,
Переможемо, витрем сльози..
От тоді і влаштуєм свято!
[/color]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=518565
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 20.08.2014
автор: Людмила Васильєва (Лєгостаєва)