Мамо, іде війна,
гине наш цвіт на Сході.
Дійсність така сумна,
і зима на підході.
Мамо, тебе нема
скоро півроку поряд,
Вкриє вже ця зима
горбик родинного горя.
І не приїду вже
щоб цілувати руки,
Наче, усе чуже,
дітям твоїм і внукам.
Мамо, тебе нема,
біль розриває душу.
Я на Землі сама
вже доживати мушу.
Бо без твоїх молитов
і, без твого чекання,
Я без крила немов,
з перших пішла в останні...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=518622
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 21.08.2014
автор: Патара