Напроти мене в моєму відсіку своєрідна ніша. Пуста. Раптом няні тягнуть і ставлять ліжко в неї. А от і пацієнт на цю койку.
Типовий пивний живіт у чоловіка нижче середнього росту величаво чапає, шаркаючи ногами та розмахуючи руками. Коли я його побачив, то перед очима чомусь з'явився образ Шакала із мультфільму Диснея "Мауглі", а також пронеслась думка: "Кусок!" Я здивувався: "Чому така асоціація?" Можливо тому, що маленька голова із рідким сивуватим волоссям, очі маленькі, запалі, в темному ореолі шкіри. Але при чому тут асоціація із старшинами в Армії, яких ми звали Кусками, бо вони вправно все тягнули до себе?
Чоловік ліг, його дружина, явно молодша за нього, пішла додому, він трохи помовчав-помовчав, потім сів на ліжку, переодягнувся у спортивний одяг - особливо мене вразило, що він чомусь замість чорних адідасовських шкарпеток надів адідасовські білі...
І почався словесний понос!
Враховуючи, що він одне і те саме повторював декілька разів в день в перші дні, простіше за все показати, як два мої сусіди зійшлися в дуелі. Віктор Михайлович час від часу змушений був робити паузи, але Георгій Андрійович говорив без зупинну.
Обоє говорили на київському говорі російської мови, інколи проскакував суржик і навіть окремі українські слова.
Розпочав Жора.
- Так от: мене звати Жора! Новый Гитлер! На кого прёшь? На свой народ! Все мало! Прошёл Северный флот. Я здесь лягаю на дно. Пришвартовался. Лег на грунт! Порядок во флоте!
Мама! От была женщина! Детей на копы и вперед! По всей Украине гоняли. Окопы копали.
Старший браит умер пару дней назад. Офицер был! Могучий! Инсульт. Воевал всюду: Эфиопия, Алжир, Сомали, Въетнам, не говоря уже про соцстраны - Польша, Германия, Венгрия, Чехословакия... Могучий офицер!
Тут вступає в дію мій тезка:
- Понял... это...бля_дь...как его...говорю...бля...вот бля...бля твою мать... ти понял? Понял...наверное...я понял...говорю... давай...бля... уже визьми...бля... бля_дь твою мать. Я понял. Жора!
- Я и говорю: бля_дь! Решил учения сделать Северного оборонительного - штурм береговой охороны. На баркасах. Вода холодная. Скверное море. Камни. Валуны. Баркасы - пиииии-ец! По пояс атака. Результат - вси санатории Крыма и Сочи завалены - простуда легких и яиц! Жуть. Разве не бля_дь?
_ Это самое... бля... конечно...можешь? сейчас как дам....бля....где? можна бля....не понимаешь? Бля! Х-р з тобою! Понял? Я понял. Понял.
- Вот я понимаю женщина! Отец погиб на фронте. Друг в штабе. Мать меня - в Нахимовское, брата - в Суворовское. Он так пошел. Во офицер! Всюду воевал. Я вернулся к матери из Нахимовского. Помогать. Потом флот. Подводный. Северодвинск. Весь север. Лег тут на грунт. Почему не в госпитале? Там - ерунда - отже: старшина чи мичман, бо в госпиталь кладуть від майора і вище! - надо быть самостоятельным. Как Екатерина. Вторая. Во женщина! Молодчина! Во пацан Льончик!
- Бля... понимаешь...Понял? Х.. його возьми! как бы... вроде...Погял? Бля...бля...бля...
- Льончик был блуд. Льончик сказал - все уважали Льончика! Отсидел, досрочно освободили Льончика. Все рады. Сказал участковому - участковый довольный. Порядок. Три брата но Льончик главный. Подрядил грузовик, навантажил станки, забил баки и.... ну и что, что поймали? Льончик сказал - Льончик вышел, все ждали. Хе-хе. А сейчас?
- Понял... Бровары....бля..бля...бля...бля...Птонял? Курва... мама придет.... Агов...говорю...бля можна?
- Все. Семдесят пять. Лег на грунт. Жена, говорю, тебе только 55, лечись. Лечится. Внучка в Техасе. Во! Умная. Компьютер так и чешет. Четыре года. Штат Айова. А что у нас?
О! Доктор! Скоро меня будут лечить? Как куда я встаю? В туалет! Почему нельзя? Утка? Вы издеваетесь!?
- Говорю... бля...мама где? бля...
Черговий лікар спокійно та врівнроважено:
- Хворі! Припинить матюкатися і готуйтесь до огляду! Зараз завідувач прийде!
Пауза, а потім все починається програватися із початку.
Я розумів, що це хвороба проявляється в людях, але їх дуель, яка припинялася лише коли в полі їх поглядів з'являвся медперсонал, вимотувала мене. Слава Богу, що мій тезка пішов на поправку і це миттю проявилося в його лексиконі, а Жора зосередився на боротьбі за право самостійно ходити до туалету. Це давало йому можливість значно розширити діапазон свого словоблуддя.
***
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=518747
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.08.2014
автор: Левчишин Віктор