[img]http://narodka.com.ua/wp-content/uploads/2014/03/5243_p_14_img_0002.jpg[/img]
[i]Олег Михнюк (народився 27 жовтня 1965 на Чернігівщині — 20 серпня 2014). Нагороджений двома орденами «Червоної Зірки» "За мужність" III и II ст. та медаллю «За відвагу». Перший заступник голови Української Спілки ветеранів Афганістану.
31 травня 1984 року під Гардезом, намагаючись витягнути поранених товаришів з-під прицільного вогню снайпера, був важко поранений. 21 травня 1985 року отримав друге поранення під час проведення операції в Мараварській ущелині. Багато зробив для ветеранського руху і товаришів по службі. Всі зустрічі ветеранів-«афганців» через 20 років були організовані за його ініціативи.
Загинув в бою під Луганськом.[/i]
Вони ідуть - і небо падає.
І голуби летять із рук.
З солдатською простою правдою...
І ось пішов Олег Михнюк...
І знову ранок випав росами,
Під кров"ю проросла трава...
Війна - із чорними покосами...
Та пам"ять - вічна, і жива.
Він встав - за нас. Щоб чорні ворони
Не множились межи людьми.
Загинув... Але ми - поборемо
Всіх круків. І настане МИР.
Сьогодні прапори приспущені...
Проводимо в останню путь...
І буде мир усьому сущому.
Але його - не повернуть...
[b]ОЛЕГ МИХНЮК: "У ТЕХ, КТО ПРОШЕЛ АФГАНИСТАН, ОБОСТРЕННОЕ ЧУВСТВО СПРАВЕДЛИВОСТИ"[/b]
http://www.usva.org.ua/mambo3/index.php?option=com_content&task=view&id=57
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=518830
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 22.08.2014
автор: Bogdan_Сhorniy