Я йшла до тебе тисячу віків...
Повільно : крок вперед, а два назад.
Летіла, оминувши сто дворів
У твій тернистий, недоступний сад.
На тьмяний вогник похапцем пливла,
Щоразу в хвилях гублячи його.
Я так втомилась в пошуках тепла,
Бажаючи взаємності всього.
Я йшла до тебе, мабуть, все життя,
Щоб щастя наше так і не знайти.
І не знайти в минуле вороття...
Чи далі йти? Чи варто далі йти?
29.07.2014
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=518882
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.08.2014
автор: Просто Тетяночка