А день грядущий швидко тане,
Стає вчорашнім і колишнім.
Життя таке, здається, знане,
Тебе ж, мов стебельце, колише.
І гне додолу всі ті плани,
Якими ти себе обвішав.
А смерть межею враз постане,
Вона вагому займе нішу.
Спішити жити – не те слово:
Вбирати кожну мить в легені.
І добру в ніч і в день обнову
Вдягати на життя арені.
12.04.2014
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=518892
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 22.08.2014
автор: Оксана Корнієнко (Буянова)