Я йшов, як звично, через дощ,
як драб загорнутий у спокій.
Я перейшов коржами площ
загалу відчаї глибокі.
Я не читав бігбордів і
не додивлявся світлофорів.
Я йшов один оцій порі,
потягши туфлі інфузорій.
Читали діти сласний вірш,
і часом плакали від жалю.
Я йшов туди, де ти ще спиш,
і ніс тобі пакет мигдалю.
Мені було не все одно,
але плював я на завзятих.
Я загорнувся в доміно,
я буду з сну тебе чекати.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=518952
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.08.2014
автор: Андрій Дзюба