Мені сьогодні снилася війна.
О, як мені хотілося не спати!
Над тілом мертвим плакала душа.
Мені лишилось лиш її втішати.
Наснилась пустота чужих квартир,
Шибки розтрощив вітер і гармати.
Та уві сні я знала,що є мир.
І я бігла малесенька до хати.
Ось мене бабця тихо пригорне:
-Таке насниться Відочко рідненька.
Це ж тільки сон.І страх оцей мине.
Війна не ступить на оцю земельку.
Мені сьогодні снилася війна.
І мама загубила рідну доньку.
Яка ота війна вві сні страшна!
І тулю я до бабці голівоньку.
Потім згадала:бабці вже нема.
І так хотілось плакати всю нічку.
А потім!..Потім!..Що у нас!..Війна...
Що літом всохла до краплинки річка...
Що міст стоїть фарбований дітьми
У кольори блакитні з жовтизною...
А може?..Вже нема...Тої війни?..
А може?..Знову мир...У нас з тобою?..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=518988
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 22.08.2014
автор: Відочка Вансель