Козацькі столиці зрівняли з землею
І навіть літописи переписали,
З Руси-України зробили Расєю,
А нас, українців, хохлами назвали,
Або малоросами. Є росіяни –
Росії Великої діти законні.
А ми байстрюки? Нерозумні слов’яни –
Беззахисно щирі, тому безборонні.
Ми все перетерпимо – хочемо миру,
Не воїни ми – трударі, гречкосії.
Але не просіть нас вклонитись кумиру –
Вождю, переможцю народів Росії.
Ми з вами сусіди, навіщо сваритись?
Для чого кричати: хто в ліс, хто по дрова?
Забудьмо образи! Давайте миритись!
Близькі в нас культура, історія, мова.
Могли би йти разом! Як боляче знати:
Шляхи наші зараз, на жаль, розійшлися…
Колишні брати вже – ворожі солдати,
І цілить у серце підступний убивця.
Для вас ми фашисти, «укропи», «свідомі»…
Укроп не боїться жука-колорада,
Знайде шкідника в українському домі –
І знищить! Усіх! До останнього гада!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519025
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 23.08.2014
автор: Маргарита Шеверногая (Каменева)