Я визбирую шматочки
розбитого серця –
І так
наприкінці
кожного дня прожитого...
На ранок знову склеюю
розрізнені скельця
І спішу тебе бачити -
серце знов розбити.
Хоч ретельно вишукую
кожен уламок,
Та найдрібніші
скалки́ залишаються –
Повсюди мандруючи
чужими ногами,
За інші серця
вони скрізь
зачіпаються.
І так день за днем
я все більше губитиму
Часто́к мого серця,
котре́ ось докришиться,
Зігріються ними,
в серцях їх носитимуть...
Та що ж тоді, люба,
для тебе залишиться?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519074
Рубрика:
дата надходження 23.08.2014
автор: Юрij Бyжaнuн