Господи наш! Жити, дай, мені сили!
Боже! Пошли їх нам, грішним, усім!
Предки скоро постануть з могили,
Кулі цілять в хрести, наче між тим.
А в нерозоранім, в кіптяві, полі,
Дощ омиває нові ще хрести.
Розум мутніє від запаху крові,
Господи наш, убієнних прости!
Слізні потоки все ллються у горі,
Мітки жалоби зі смутком в очах.
Смерть причаїлась на полі двобою,
Воїни ж мужньо за волю стоять.
23.08.14
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519103
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.08.2014
автор: Валентина Ланевич