Тобі потрібна лиш картинка,
Лиш Барбі, що завжди у формі,
пустоголова і блондинка,
Нуль зсередини, лиш блиск ззовні...
З відсутнім баченням усього,
А головне - лиш посміхатись...
Все інше зайве, окрім цього,
Не думати, не забуватись...
І не чекати зайвих функцій,
Лишень стояти та сидіти,
Плюс декілька зручних інструкцій,
Необов'язково говорити...
А головне - щоб ззовні супер,
щоби гарніше все блищало,
і кожен рік заміна кукол,
бо інша вже цілком дістала...
І Барбі знову на полицю,
лиш погуляли, пару фото,
вона зовсім не здатна злитись,
і їй не звідані турботи...
А потім десь там через тиждень,
з полиці знов до п'єдесталу,
В Парижі, в Рим, Мілан чи Відень,
Вона лиш там, куди доставлять...
А що, із Барбі завжди просто,
Вона мовчить, вона покірна,
не знає ревнощів і злості,
завжди готова, завжди вірна...
Ну, що ж люби свою ти Барбі,
Нехай вона тебе втішає,
вигулюй, пести власну ляльку,
виконуй все, що побажає...
Бо ви одні одного варті,
тобі важлива лиш личина,
тож, розважай кохану Барбі,
вона твоя перфект світлина...
І Барбі буде тобі рада,
Вона розрадить, поцілує,
Вона - це все, чого ти вартий,
Це світ, в якому ти існуєш...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519114
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.08.2014
автор: Sama_po_Sobi