Все замкнено, зачинені кімнати.
Спинився долі щедрий зорепад.
Колись могутній, сивий імператор
Один серед величних балюстрад.
Всі кинули, поплічники і друзі,
І діти від згвалтованих жінок,
Один і сам - на чорній долі смузі
Чекає на останній він дзвінок.
Та він стоїть не в розпачі і гніві,
Нарешті, справжній спокій віднайшов.
Один - тепер і заздрі, і злостиві
Загрози не становлять для основ.
Ось тільки так - коли б раніш збагнути! -
Усунути загрози можна враз,
Страху, підозр і сумнівів отрути
Позбутися назавжди водночас!
І заповів нащадкам імператор
І вклав таке у скриню золоту:
Якщо чогось кортить вам здобувати,
Собі здобудьте спокій й самоту.
А далі - як годиться: заволало,
Завило, задвигтіло - рухнув світ,
І під уламками його пропала
Та скриня і короткий заповіт...
І цей секрет, віднайдений щоразу,
Як смерть наблизить спокій й самоту,
Черговим імператорам поразок
Підсолодить останню гіркоту.
2014 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519187
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 23.08.2014
автор: Максим Тарасівський