Все втратило... глибину,
Людське життя суцільна міль,
Усі чекають на весну,
Щоб в ній загоїти свій біль.
Дощі полощуть всім думки,
Щось як завжди не співпадає,
Позаду стомлені роки,
Попереду...життя немає.
Все втратило... глибину,
Красу і прикрість безперечно,
Усі чекають на весну,
Але весна - це просто втеча.
А нам тікати в нікуди,
У черствість, сухість непокорно.
Бодай, хоча б ковток води
Нам розмінять на неповторність!
Все втратило...глибину,
Духовність, силу почуття,
Усі чекають на весну,
Але вона - це не життя.
Це просто прихисток натрохи,
А ми цим "трохи" надто ситі.
Життя - це міль, закон жорстокий,
Який не рідко може вбити.
04. 03. 2014
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519260
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 24.08.2014
автор: Віктор Остроух