Моїх русичів сон опалений «градом»
Курганіє печаль на розхрестищі віх, –
Я за Тебе молюсь, Вкраїнонько-Ладо,
За безжурну весну й нестривожений сміх.
Я за Тебе молюсь – надійно, поденно,
За сонце в рахманних Твоїх небесах,
Щоб попелом вражеє терня
Сивіло, жаріло в чужинських очах.
Я Тобою живу в цім облудді розкошлано-гіркім,
Я з Тобою іду по печалі й снігу,
Я з тобою тулюсь в кермачів на задвірках
Під шаманно-звіриннеє ревище й гул.
Моїх русичів сон розтерзаний болем…
Нам послані стріли чужинських богів…
Я за Тебе молюсь, моя Русь, в матіолах,
Щоб птахою вічності Твій спокій злетів.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519323
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 24.08.2014
автор: *SELENA*