Дика птаха, що рветься в невтомнім бою,
Губить пір'я в надії на волю.
А ти линь, Україно, не стій на краю,
Твоя воля полине з тобою.
Не терпи, міцно пальці стиснувши в кулак,
Досхочу хай душа вип'є крику.
Вітрокрилий посланець із неба - мастак,
Світлу віру за струни він смика.
Не карайся, не плач, лиш молись до зорі
За синів своїх кров-горобину.
Із надії й любові в глибокім Дніпрі
Нам явися, нова Україно!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519359
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.08.2014
автор: Юлія Кириленко