Коли тебе лишив саму я вдома,
Коли світанок сонцем народивсь,
Над серцем звисла невимовна втома,
І ніби враз безкрилим я лишивсь.
Коли тобі дивилась вслід надривно,
Здавалось, дощ не змиє моіх сліз.
Було так гірко і водночас дивно...
Котились краплі по вікні навскіс.
А я ішов, як завше, по-аглійськи.
Така вже звичка… Знав, що повернусь
У дім, де вишиванка українська,
Де я в твоїх обіймах розчинюсь.
Сіріють будні. Я тебе чекаю.
Тобою мрію і тобою сню.
І щиро Господа щоночі я благаю:
"Храни його, бо я його люблю..."
Пісок біжить, лишилось зовсім трошки…
Відчиниш двері, ступиш на поріг.
Сльозами очі сповняться порожні -
Ти повернувся. Ти дійшов. Ти зміг!
У співавторстві з Олександрою Андрійчук.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519378
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.08.2014
автор: Крижанівський Олександр