Не плач,не плач мамко моя.
На вшытинькой Божа воля.
Тобі требя ся молиті,
Жебы не могли ня вбыті.
Ушыванку йши надіну
Я у себе на весіллю.
Затанцюву,заспіваву.
Мамко рідна,обіцюву.
Шо ты можеш ізробиті,
За ушыткіх ся молиті.
Бог увидіть.Вороженьків
Розжене з Вкраїни-неньки.
Не плач,мамко,йой,не треба.
Мы не спеме попід небом.
З нами сплять всі Янголята...
Такі файні,як дитята.
Я йши зроблю нову хижу,
Жебы з жонов до тя ближе.
Йши ті внуку дам,рідненька.
Ти не будеш в ня старенька.
Куля довго так літала
Нись,та в стовп старий попала.
Ти ся нас(ай?)молила.
Жеби доля боронила.
Йши надіну вишиванку,
Пуйдеме с тобов до танку.
Вже не плачеш?Вже смієшся?
Моїм фото любуєшся?
Лем молися,моя мамко,
Із вичора аж до ранку.
Мені скоро йти додому...
Не віддам зимлю нікому!..
Ми є козацького роду!
Нам не буде переводу!
Переможе із Богом!
Не оддам зимлю нікому!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519395
Рубрика: Авторська пісня
дата надходження 25.08.2014
автор: Відочка Вансель