Впасти би дощами на твоє волосся
На шляхи, де з нами щастя розійшлося
З вогняного неба злинути туманом
На безжальний фронт просто за коханим
Каплею роси впасти за ходою
Й там би залишитись. Аби де. З тобою
Вітром би зірватись, при тобі крутитись
А коли стемніє стиха опуститись
У безкрає поле просто серед ночі
Золотим серпанком на кохані очі
На холодні руки, зімкнені повіки
Я ж тебе хотіла до себе...навіки
Так тобі молилась, зорі прихиляла
А війна безжально в одну мить...забрала
Та й не буде злісна тебе повертати
Накривайся небом й залишайся спати
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519478
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 25.08.2014
автор: Ірина Гнатюк