Короткочасний дощ. Казали, буде скоро.
А скоро – через мить чи може аж під вечір?
Ластівки низенько – це ж невипадково,
Немов слова у тексті із випадкових речень.
Казали вже по літі. Минуло вчора Пе́тра.
І день урвався різко, як перегнивший дріт.
І айстри пелюстки крізь вітер перетерті,
І мальва непристойно зіперлася на пліт.
Вже не лоскоче вітер, а злобно дме у душу,
Мов зраджений коханець пустотливих днів.
Липень ненаситно смакує стиглу грушу,
І видихає запах зі скошених полів.
Казали, буде зимно. А я не йму їм віри.
Капризує літо – такий мінливий настрій.
Малює вечір небо у колір ніжно-сірий,
І скапує сльозами на пурпурові айстри.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519536
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.08.2014
автор: Оля Бреславська