[img]http://daypic.ru/wp-content/uploads/2011/04/7200-900x618.jpg[/img]
Пам'ятаєш кілька життів тому
Ми так само тримались за руки,
І стелився долівкою тихий сум,
Невід'ємний супутник розлуки.
Лиш горіло в очах благання німе:
Зрозумій: ти найкращий з можливих.
Не залиш, не пускай... обійми мене!
Бо без тебе уже несила.
Закотився за обрій сонця диск,
Теплий вітер волосся плутав.
Ти не чув мого серця і руку розтис...
З тої миті усе забуто.
....
Знову в очі твої як тоді дивлюсь
І так само благаю без слів:
Ти чужому мене не віддай комусь -
Ми ж ішли сюди кілька життів...
25.08.2014
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519556
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.08.2014
автор: Таня Кириленко