Так дивно. В епоху прогресу, мов люди німі.
Свої почуття доправляють по лінії дроту.
І ходять, забувши про небо, лише по землі,
Оптом, продавши за гроші, крила свободи.
Кого ми із себе зробили?! А ким ми були?
Нам радості більш не несе шоколадна цукерка.
Здається й того нас усіх з вами Бог розлюбив,
Бо 'люди' зовемся, а людяність наша померла...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519652
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.08.2014
автор: Ліна Біла