Як у житті, так і в природі...
Дитинство, як ясна весна,
Усе цвіте і думать годі,
Дитя росте і не вина
Що мрії сипляться, як роси,
Що чуб росте, росте коса...
Сади цвітуть, а серце просить,
Злетіти в парі в небеса.
А далі літо – час зростання,
Де соловейко "тьох" та "тьох"
І з головою у кохання,
Оте єдине, що на двох.
І вже цвітуть інакші квіти,
Духмянить сіно на лугах,
Це та пора, що жити й жити...
Парити в небі наче птах.
Осінь потиху насуває
І не зогледішся – коли,
Усе життя перевертає,
А дні минулі відгули…
Пора в цей час врожай збирати
І готуватись до зими...
Озимі сіяти й чекати,
Як журавлі махнуть крильми.
А потім холод, хуртовина,
Сніги, мороз, що лід трима...
І мить остання невловима,
І вічний спокій - це зима.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519804
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.08.2014
автор: Віталій Назарук