Хтось багаття розвів,
із думок гніздо сплів
на отій, одинокій он, скелі.
Тільки з вітром там він
ділить страх своїх снів
й виглядає чогось у пустелі.
Може, встав би з колін,
якщо б він захотів,
та бажання він того не має,
А подеколи спів
чути дивний, без слів,
що тугою навколо спадає.
Та хто ж такий він?
Чому вдалечінь
невпинно направлений погляд?
Бо там, вдалині,
він бачить свій дім,
ім'я ж йому просто - Недоля...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519884
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.08.2014
автор: корозлик