Чому добро породжується з горя?
Щоб з серця камінь, а з очей сльоза...
Нам треба кару Божу перенести,
щоб народилась нація нова.
Чому гуртуємось, лише в скрутну годину?
І допомогу подаєм лиш на "кінець"...
Хіба по людськи це: " Скажи мій сину?".
"Убийте кожного..." - хіба казав Отець.
З очей сльоза, а з серця рана...
За матерів, за дочок, за синів...
За сивочолих і стареньких ветеранів.
Які хоронять внуків, що рідніші за синів.
І де ж поділась совість? Не говорить...
І чорні душі ходять між людей.
Та ж схаменіться, прошу Вас!.. Доволі!..
Вже досить кров'ю зрошено земель.
15.08.14р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=520089
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 28.08.2014
автор: Наталя Боднарук