Холодна осінь увесь Львів облітає
Наше щастя красить і з собою забирає
Дощі осінні краски ж не змивають
А лише смуток між нами розливають
Листочок за листочком вересень красить
А дощ за вікном жовтневий пожар гасить
Там горить усе моє щастя, любов і тепло
Проростає в мому серці ненависті стебло
Воно з середини, як осінь, мене вигризає
Усі соки щастя з мого серця випиває
А я задаю одне і те ж дивне запитання
Чи є в холодну осінь тепле світання?
Настільки тепле як і в те прекрасне літо
Коли очі світились соняшниковим цвітом
Настільки чуттєве як і в ранок Івана Купала
Коли я від щастя тобі пісні про нас співала
Чи ж має осінь щось те щоб могло тримати?
Аж до серця наші земні відчуття прибивати
Чи ж має осінь щось те щоб ми могли відчувати?
І могли іншим свою любов і ласку дарувати
Чи ж осінь кидає нас напризволяще?
В холодному і темному місті нас залишає!
О ні, вона іде і шукає місце підходяще
А потім зі снів темних до почуттів повертає!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=520229
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.08.2014
автор: merlinda