Лють моя в мені живе,
Тугу ночі жваво рве,
Все навколо лиш омана,
Лють безбожна й неслухняна.
Це як біль щемить одразу,
Не поширю я проказу,
Надто глибоко в мені,
А буває в стороні...
Очі лізуть прям на лоб
Вже було багато спроб,
Щоб спинити чорний гнів
Та до дідька, не зумів.
Я мов Зевс, метаю грози,
Як один, то тихі сльози,
Гірко стало, дні сивіють,
Шкода, що не розуміють.
Лють моя в мені живе,
Шлях єдиний не знайде,
Все навколо лиш омана,
Лють нестримна та жадана...
(24.08.14.)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=520314
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 29.08.2014
автор: Митич@