ТІ, що РЯТУЮТЬ
Андрій Васильович зовсім спокійний, вайлуватий, нібито заторможений. Але як лікар - рішучий експериментатор. Можливо тому, що має велику вже практику.
Мені сусіда із 7 палати, який зараз лежить з четвертим (!) інфарктом, розказував, що Андрій Васильович витягнув його із прірви, загнавши в нього разом із традиційним комплексом ліків наркотик.
- Віриш? І все! Я вийшов із стану пекучого болю!
Вірю, бо зі мною Андрій Васильович зробив те саме і ефект був той самий. Майже. Бо були напливи легкого болю ще добу!
Оксана Ярославівна - черговий лікар. Як всі лікарі тут, молода, десь біля 30. Типове обличчя українки з трохи кирпатим носиком та темними очима. Волосся темне, фарбоване, але дуже делікатно це зроблене. Губи повні, майже не видно помаду. Дуже приємний погляд - спокійний, врівноважений, викликає довіру. Таке враження, що професія і це кошмарне навантаження на психіку ще не перекреслили її природну доброзичливість. Викликає глибоку довіру до себе.
Обручку не носить.
Вишнево-червоний, трохи світліший ніж у Андрія Васильовича, фірмовий костюм лікаря від якоїсь закордонної фірми, а тут всі лікарі носять такі фірмові костюми, сидить на її стрункій фігурі так, нібито був на неї пошитий.
До речі: про костюми.
Всі лікарі, повторюю, носять фірмові лікарські костюми - штани та піджаки одного крою. Стрій різного кольору - темно-вишневий, вишнево-червоний, бірюзовий, зелений, білий, ніжно-блакитний... І жінки-лікарі час від часу міняють своє вбрання. Воно завжди ретельно випрасуване, чисте і тільки цим викликає автоматично повагу до людини, яка так одягнута. Цікавим є те, що це стосується абсолютно всіх лікарів і медсестер, хоча одяг у останніх відрізняється від лікарського - по одягу зразу розумієш хто перед тобою: лікар чи медсестра.
І ще: при такому вбрані нічого дивного немає в тому, що всі, хто носить його, підкреслено ввічливі, уважні і неймовірно рідко втрачають над собою контроль!
Медсестра Марина. Років під 20. Струнка. Волосся зібране в куделю на потилиці. Миле і спокійне обличчя. Очі світлокаштанові - рідкий колір. У мого середнього брата такі. Незворушна і врівноважена в усіх обставинах обслуговування хворих. При нагоді радісно і щиро сміється. Легка летюча хода.
Її змінниця - жінка років під 60. Згорблена. Сива. Хода шаркуна. Повільна. Скрупульозна і ретельна. Не розуміє і не прощає промахи молодих. Ольга Іванівна.
Дві різні за віком та досвідом медсестри, але як вони вправно виконують свої обов'язки! Я мимоволі любувався цим і казав собі: "Професіонал завжди є професіоналом!"
*******
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=520315
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.08.2014
автор: Левчишин Віктор