Присунулась з городу літня жінка.
Ні, не стара,
Це літа вщерть у ній –
Немов дітей, виношує ужинки
Від снігу і до снігу –
День при дні.
Поріг діждався – сіла на хвилинку,
А погляд спотикнувсь у вишині,
Де місяця срібляста половинка
Між хмар застряла, наче в борозні.
Точнісінько – ти ба! – її мотика.
Така ж, напевне, гостра і важка,
Грядками відшліфована, велика,
Хоч, правда, там вона без держака.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=520317
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.08.2014
автор: Ніна Багата