Хмелю випила блакить,
як дитина мається.
В верболозах мерехтить,
В незабудках бавиться.
Ой, яка дзвінка краса,
Зелен – лугом точиться.
Впали квітом небеса,
І в долині моляться.
Сутність навколо бринить,
По долині котиться.
Прямо в серце цибенить.
І до Раю проситься!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=520352
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 29.08.2014
автор: Дід Миколай