О, Росія - гола, боса,
Злиденна, п’яна, мов чума.
Не бачиш далі свого носа,
Хоча простора, та тюрма.
О, як же так, ти, піддалася,
Схилила шию під ярмо
І з оковитою злилася…
Тобою править пан Ла*но.
І твої діти, мов закланні,
Ідуть на брата, на війну.
Ви, гвинтики в чиїмсь бажанні
Радянську відродить чуму.
Не вже, вам, хочеться ходити,
Тягнути воза, мов воли,
Аби кремлівські могли жити
Усякі Путіни-ху*ли.
Прокинься з сну сестра Росія,
Водою вмийся, оживи.
Не вже одна у тебе мрія,
Що би кругом і вороги.
Не вірю й вірити на хочу,
Що ми з тобою вороги.
Тобі я долю напророчу:
«Кремлівські розтопи сніги»…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=520433
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 30.08.2014
автор: Східний