Заснула Матір Бога сном,
Та й піднялася тихо в небо.
Цей світ засіяла зерном,
Добро у душах наших треба.
Її зерно – любов та віра,
Надія в Бога, каяття.
Її любов, немов би ліра,
Співоча пісня про життя.
У храмі дзвони, псалмоспіви́
(Відчув я щастя у цей час).
Світились свічі – очі Діви.
Вона присутня серед нас.
Вона жива, хоча Успіня…
Ось подих вітру з Її уст.
Вона пішла без погребіння
У світ де править Златоуст.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=520434
Рубрика: Вірші до Свят
дата надходження 30.08.2014
автор: Східний