«Уже краснеют помидоры»

«Уже  краснеют  помидоры»  

Уже  краснеют  помидоры,  
И  ходит  осень  по  траве.  
Какое  ж  это  к  черту  горе,  
Не  ясно  мне,  да  и  тебе?  

Астр  помню  высь  и  синь  небес
Твой  взгляд,что  был  так  дорог  мне.
Увы.  поверь,  ответы  неизвестные.
В  какой  же  было  это  все  стране?

Плевать,  что  всем  осенним  чарам
Придет  конец.  Но  в  этот  миг  
Баштан  желтеет  над  оврагом,  
Курень  безверхий  будто  спит,
 
И  гнется  дерево  от  плода,  
Не  страшно  мне,  дитя  моё,  
Мой  час  последнего  похода  
В  небытиё,  в  небытиё.


Максим  Рыльский

"Вже  червоніють  помідори..."


Вже    червоніють    помідори,    
І    ходить    осінь    по    траві.    
Яке    там    біса    горе,    
Коли    серця    у    нас    живі?    

Високі    айстри,    небо    синє,    
Твій    погляд,    милий    і    ясний…    
Це    все    було    в    якійсь    країні,    
Але    не    знаю    я,    в    якій.    

Що    з    того,    що    осіннім    чарам    
Прийде    кінець?    Але    в    цю    мить    
Баштан    жовтіє    понад    яром,    
Курінь    безверхий    ніби    спить,    

І    гнеться    дерево    від    плоду,    
І    не    страшний,    моє    дитя,    
Нам    час    останнього    походу    
Без    вороття    —    без    вороття.    

1911—1918  

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=520443
Рубрика: Сонет, канцон, рондо
дата надходження 30.08.2014
автор: Володимир Туленко