...В глибокому сні потонуло село,
замовкло усе. Тільки, зрідка, корова
зітхне у хліву. Та квартет цвіркунів
виспівує світу нічну колискову.
Варення сливового свіжого дух
солодкими хвилями в темряві лине.
Снодійне в ефір світовий додає,
щоб спали міцніше щасливі родини.
А в небі палає багаття зірок,
які, мов порічки, так рясно вродили
на вітах Чумацьких космічних кущів,
і листям туманностей личка прикрили.
І наче на гульках веселі дівки
очима шлють хлопцям листи пустотливі,
так зорі-бешкетниці – кралі малі –
підморгують Місяцю дуже грайливо.
І пестить ласкаво легкий вітерець
високу тополю у мороці ночі.
Так, нібито ніжний палкий чоловік
за вушком губами дружину лоскоче.
Чаклують на листі бузку світляки –
у сни до людей шлють сюжети чудові.
Розкішні сади там, широкі лани,
і діток багато слухняних, здорових...
2009 – 30.11.2013
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=520453
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 30.08.2014
автор: Александр Зубрий