Стривожене населення містечка,
Страшні чутки повзуть із рота в вухо,
І лячно так, немов з косой старуха
До кожного торкнулася сердечка.
Новини жах, і як не хвилюватись,
Коли в сусідній тихій божевільні
Зчинився бунт, і нині хворі вільні,
Погрожують здоровим поквитатись,
Погрожують за все із них спитати,
І кажуть, вже добралися до зброї,
Готують і багнети, і набої
Лихі несповна розуму солдати.
Місцевий мер, почухавши потилля,
Поклав кінець усім розмовам хибним:
"Долати щось - лише йому подібним,
Клин клином, божевілля - божевіллям".
І ось тоді страшні часи настали,
Коли зійшлись в побоїщі довільнім
Між тими, хто вважався божевільним,
І тими, хто "подібних" їм вдавали.
...І йшло аж до останнього солдата
Побоїще нечувано жорстоке
Між силами сусідів хмурооких
Із шостої і сьомої палати.
2014 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=520624
Рубрика: Лірика
дата надходження 31.08.2014
автор: Максим Тарасівський